На вічність вдосталь нам холодних механічних доторкань,
За часом, місцем і пластичністю спланованих-обіймів,
Німих розмов, а далі театрально поґвалтованих зізнань,
І фальшу унісонних молитов, що занизькі для херувимів.
На мить замало солоду від перших та останніх цілувань,
Тремтіння світла й повноти звучань на глибині мовчання,
Повторень таїнства вчорашніх, нинішніх і завтрашніх прощань,
І, звісно, «хто» життя, а не приречень на межі «що» існування