Падай високо!

На вічність вдосталь нам холодних механічних доторкань,

За часом, місцем і пластичністю спланованих-обіймів,

Німих розмов, а далі театрально поґвалтованих зізнань,

І фальшу унісонних молитов, що занизькі для херувимів.

На мить замало солоду від перших та останніх цілувань,

Тремтіння світла й повноти звучань на глибині мовчання,

Повторень таїнства вчорашніх, нинішніх і завтрашніх прощань,

І, звісно, «хто» життя, а не приречень на межі «що» існування